ключниця

КЛЮ́ЧНИЦЯ, і, ж., заст.

Жін. до клю́чник 1.

На Хрестителя, саме так як вже спати лягали, – загадує мені ключниця віхтювати підлогу в паничевій світлиці (О. Кониський);

Через годину ввійшов в пекарню Ястшембський і звелів Василині ставати за горничну, а Одарці за ключницю (І. Нечуй-Левицький);

Ключниця винувато посміхнулась, що зразу не впізнала гостей, і з низьким поклоном запросила їх сідати (П. Панч);

Скликала [Гримільда] ключниць і давала наказ, що, й як, і де сьогодні робити в дворі (І. Білик);

Ключниця любила поспати вдень дві-три години, однак за пані графині їй се рідко (Г. Пагутяк).

Значення в інших словниках

1. ключниця — клю́чниця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. ключниця — -і, заст. Жін. до ключник 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ключниця — Клю́чниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ключниця — КЛЮ́ЧНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до клю́чник 1. Через годину ввійшов в пекарню Ястшембський і звелів Василині ставати за горничну, а Одарці за ключницю (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. ключниця — Ключниця, -ці ж. Ключница.  Словник української мови Грінченка