ключниця

КЛЮ́ЧНИЦЯ, і, ж., заст.

Жін. до клю́чник 1.

На Хрестителя, саме так як вже спати лягали, – загадує мені ключниця віхтювати підлогу в паничевій світлиці (О. Кониський);

Через годину ввійшов в пекарню Ястшембський і звелів Василині ставати за горничну, а Одарці за ключницю (І. Нечуй-Левицький);

Ключниця винувато посміхнулась, що зразу не впізнала гостей, і з низьким поклоном запросила їх сідати (П. Панч);

Скликала [Гримільда] ключниць і давала наказ, що, й як, і де сьогодні робити в дворі (І. Білик);

Ключниця любила поспати вдень дві-три години, однак за пані графині їй се рідко (Г. Пагутяк).