1. Словник української мови в 11 томах

ключниця

КЛЮ́ЧНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до клю́чник 1.

Через годину ввійшов в пекарню Ястшембський і звелів Василині ставати за горничну, а Одарці за ключницю (Н.-Лев., II, 1956, 48);

Ключниця винувато посміхнулась, що зразу не впізнала гостей, і з низьким поклоном запросила їх сідати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ключниця — клю́чниця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. ключниця — -і, заст. Жін. до ключник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ключниця — КЛЮ́ЧНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до клю́чник 1. На Хрестителя, саме так як вже спати лягали, – загадує мені ключниця віхтювати підлогу в паничевій світлиці (О. Словник української мови у 20 томах
  4. ключниця — Клю́чниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ключниця — Ключниця, -ці ж. Ключница. Словник української мови Грінченка