кляскати
КЛЯ́СКАТИ, аю, аєш, недок., діал.
Плескати, бити в долоні.
Дітвора кляскала від задоволення в долоні, бо знала, що бабуся пригостить їх чимось смачненьким (з газ.);
// Ляскати чим-небудь, видаючи специфічні звуки.
Тямка істота [кобила] якимсь .. інстинктом відчула в повітрі вологість; вона поривчасто, жадібно втягувала повітря, облизувалась і кляскала язиком (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна).
Словник української мови (СУМ-20)