кляузницький

КЛЯ́УЗНИЦЬКИЙ, а, е, розм.

Стос. до кляузника; наклепницький.

У вихованні дітей важливо не допускати будь-яких кляузницьких вчинків (із журн.);

У кожному анонімному листі чітко прослідковувався кляузницький почерк усім відомого добродія (з газ.).

Значення в інших словниках

1. кляузницький — кля́узницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кляузницький — -а, -е. Те саме, що наклепницький.  Великий тлумачний словник сучасної мови