кляузничати
КЛЯ́УЗНИЧАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Поширювати про когось кляузу; клепати (у 4 знач.); набріхувати (у 1 знач.).
Він був великим педагогом, бо в його класах учні ніколи не кляузничали, не пліткували й не плели інтриг (із журн.);
Порядна людина ніколи не дозволить собі кляузничати, не спостерігатиме, як на когось намовляють (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)