клістир

КЛІСТИ́Р, у, ч., заст.

Клізма.

Їй клали .. теплую на пуп сервету, Іще клістир з ромну [ромену] дали (І. Котляревський);

Юру примусили виригати Іванову горілку, потім ще для чогось поставили клістир, дали випити якісь краплі (Ю. Смолич);

– Пишіть: “Швейк, сувора дієта, двічі на день промивання шлунка і раз на день клістир” (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

Значення в інших словниках

1. клістир — клісти́р іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. клістир — -у, ч., заст. Клізма.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клістир — КЛІ́ЗМА, КЛІСТИ́Р заст.  Словник синонімів української мови
4. клістир — Клісти́р, -ру; -ти́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. клістир — КЛІСТИ́Р, у, ч., заст. Клізма. Їй клали.. теплую на пуп сервету, Іще клістир з ромну дали (Котл., І, 1952, 182); Юру примусили виригати Іванову горілку, потім ще для чогось поставили клістир, дали випити якісь краплі (Смолич, II, 1958, 81).  Словник української мови в 11 томах