клістир
КЛІСТИ́Р, у, ч., заст. Клізма.
Їй клали.. теплую на пуп сервету, Іще клістир з ромну дали (Котл., І, 1952, 182);
Юру примусили виригати Іванову горілку, потім ще для чогось поставили клістир, дали випити якісь краплі (Смолич, II, 1958, 81).
Словник української мови (СУМ-11)