кнехт

КНЕХТ¹ див. кне́хти.

КНЕХТ², а, ч., розм.

Те саме, що ландскне́хт.

Унизу київський її воєвода Кирпа зі своїми дружинниками прорубується крізь саксонських кнехтів, мабуть, намагаючись дістатися до графської ложниці, щоб порятувати від наруги недорослу княжну (П. Загребельний);

Теодорік підохочував своїх райтерів і кнехтів зробити ще один, останній удар, щоб перекинути русів у річку (І. Білик).

Значення в інших словниках

1. кнехт — кнехт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кнехт — Вояк (найманий), див. найманець  Словник чужослів Павло Штепа
3. кнехт — Пристрій у вигляді стовпа або ін. простої конструкції, служить для кріплення швартових тросів.  Універсальний словник-енциклопедія
4. кнехт — КНЕХТ див. кне́хти.  Словник української мови в 11 томах