книжечка

КНИ́ЖЕЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до кни́жка 1, 2.

Обличчям звернений до нього, стояв священик із малою книжечкою в руці (О. Лисяк);

Іван повернув книжечку господареві, і той, дмухнувши на неї, поніс, тримаючи в обох долонях, до полиці (Валерій Шевчук);

Хлоп'я справді принялось читати подаровану прохожим книжечку. Книжечка була не що інше, як Шевченків “Сон” (О. Кониський);

Якимсь побитом дістав я книжечку Нечуя-Левицького і прямо-таки проковтнув чудові оті оповідання (А. Дімаров);

– А-а, так-так, – згодився він і вийняв із портфеля Куліша. Прочитав я цю книжечку (Ю. Винничук);

Куплю Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. книжечка — кни́жечка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири кни́жечки  Орфографічний словник української мови
2. книжечка — [книжеичка] -чкие, д. і м. -еиц':і, мн. книежеички, книежеичок дв'і книжеичкие  Орфоепічний словник української мови
3. книжечка — -и, ж. Зменш.-пестл. до книжка 1-3). Записна книжечка — те саме, що записник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. книжечка — Кни́жечка, -чки, -чці; -жечки́, -жечо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. книжечка — КНИ́ЖЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до книжка 1-3. Завжди у неї на столі тоненькі книжечки віршів (Л. Укр., III, 1952, 745); Куплю Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку (Шевч., II, 1953, 45). Записна́ кни́жечка — те саме, що запи́сни́к.  Словник української мови в 11 томах
6. книжечка — Книжечка, -ки ж. ум. отъ книга.  Словник української мови Грінченка