коагулювати

КОАГУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., спец.

1. що. Піддавати коагуляції.

Тонкий промінь лазера, проходячи через тканини і кровоносні судини, коагулює їх у місці опромінення (з наук. літ.);

// Спричиняти коагуляцію.

Механізм дії препарату полягає в його здатності ефективно коагулювати білки (з наук.-попул. літ.);

Молоко верблюдиці наділене незвичною властивістю – воно коагулює солону воду (з газ.).

2. Те саме, що коагулюва́тися.

При варінні білки, які переходять у розчин, коагулюють і утворюють піну (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. коагулювати — коагулюва́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. коагулювати — -юю, -юєш, недок. і док., перех., спец. Піддавати коагуляції. Коагулювати розчин. || Спричиняти коагуляцію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коагулювати — КОАГУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., перех., спец. Піддавати коагуляції. Коагулювати розчин; // Спричиняти коагуляцію. Марганцеві добрива коагулюють колоїди зрунту, переводячи розпилені частки в більші щодо розміру (Фізика і с. г., 1948, 16).  Словник української мови в 11 томах