кобзарський
КОБЗА́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до кобза́р 1.
Страшні будинки клятого Стамбула Ввижались матері й малій дитині. Кобзарська пам'ять їх і досі не забула (П. Куліш);
Ось прозвучали струни: попідтинню просту кобзарську щиру пісню чуть (І. Муратов);
Юнак прислухався до кобзарського співу. Такої пісні ще не чув (І. Пільгук);
// Власт. кобзарям.
За кобзарським звичаєм зібралася рада кобзарів, яка обрала нового керівника (з газ.);
Кобзарські традиції.
2. Стос. до кобзарства.
На батьківщині “українського Гомера” щорічно вшановують його пам'ять та проводять кобзарські фестивалі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)