кобзарський
КОБЗА́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до кобза́р 1.
Страшні будинки клятого Стамбула Ввижались матері й малій дитині. Кобзарська пам'ять їх і досі не забула (П. Куліш);
Ось прозвучали струни: попідтинню просту кобзарську щиру пісню чуть (І. Муратов);
Юнак прислухався до кобзарського співу. Такої пісні ще не чув (І. Пільгук);
// Власт. кобзарям.
За кобзарським звичаєм зібралася рада кобзарів, яка обрала нового керівника (з газ.);
Кобзарські традиції.
2. Стос. до кобзарства.
На батьківщині “українського Гомера” щорічно вшановують його пам'ять та проводять кобзарські фестивалі (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кобзарський — кобза́рський прикметник Орфографічний словник української мови
- кобзарський — [кобзарс'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- кобзарський — -а, -е. 1》 Прикм. до кобзар. Кобзарський ансамбль. || Власт. кобзарям. Кобзарські традиції. 2》 Стос. до кобзарства. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кобзарський — Кобза́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кобзарський — КОБЗА́РСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до кобза́р. Ось прозвучали струни: попідтинню просту кобзарську щиру пісню чуть (Мур., Ідуть.., 1951, 9); За роки Радянської влади відновлене улюблене народом кобзарське мистецтво (Наука.. Словник української мови в 11 томах