Словник української мови у 20 томах

коваликові

КОВА́ЛИКОВІ, вих, мн.

Родина жуків з яскравим забарвленням і плоским тілом, що живляться пилком та нектаром квіток, дрібними комахами.

Личинки коваликових завдають шкоди сільськогосподарським культурам і лісовим деревам (з наук. літ.);

Найголовніші зі шкідників, якими живиться зелена ящірка, – різні саранові, довгоносики, листогризи, коваликові, хрущ травневий та деякі інші (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. коваликові — кова́ликові множинний іменник, істота  Орфографічний словник української мови