ковбой

КОВБО́Й, я, ч.

На заході США і Канади – пастух-вершник, що пасе табуни коней у степах.

Він перечитував Рідів роман про дивні пригоди відважних ковбоїв (М. Упеник);

Пообідали в кафе, далі Едика звабила реклама фільму з дженджуристим ковбоєм на осатанілому коні (Ю. Мушкетик);

Кілька днів тому до залу казино зайшов молодик в одязі ковбоя часів дикого Заходу: на ньому був крислатий капелюх, куртка з китицями (В. Чемерис);

Ковбої, або гаучо – так називають пастухів, що пасуть свої отари верхи на конях по всьому континенту від Канади до Вогняної Землі (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. ковбой — ковбо́й іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ковбой — див. спритний  Словник синонімів Вусика
3. ковбой — -я, ч. У західних штатах США – пастух-вершник, що пасе табуни коней у степах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ковбой — Вершник  Словник чужослів Павло Штепа
5. ковбой — ковбо́й (англ. cow-boy, від cow – корова і boy – хлопець) північноамериканський пастух-вершник.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. ковбой — КОВБО́Й, я, ч. У західних штатах США — пастух-вершник, що пасе табуни коней у степах. Численні асканійські строковики ввижаються їм якимись покірними, чемними, мальовничими ковбоями… (Гончар, Таврія, 1952, 140)...  Словник української мови в 11 томах