ковбойка
КОВБО́ЙКА, и, ж.
1. Картата верхня чоловіча сорочка особливого крою, з відкладним коміром.
Ковбойка з відкритим коміром і стрижена голова Дмитрова показувались йому досить нахабними (В. Підмогильний);
Його розхристана ковбойка і незалежний вигляд мали б привернути увагу комісії (Іван Ле);
На ньому легка строката сорочка (такі звуться ковбойками) (В. Кучер);
– Уявіть тепер, що на ньому яскраво-червона ковбойка, сині тренувальні штани. .. Комір розстебнутий, на могутній шиї – ланцюжок, саморобний, з мідного дроту (А. Кокотюха).
2. Гостроверхий бриль із широкими загнутими з боків полями та ремінцем під підборіддям.
Продаємо стильні капелюхи, ковбойки. Всі головні убори відмінної якості (з мови реклами).
Словник української мови (СУМ-20)