ковбойка
КОВБО́ЙКА, и, ж.
1. Верхня картата чоловіча сорочка особливого крою, з відкладним коміром.
Його розхристана ковбойка і незалежний вигляд мали б привернути увагу комісії (Ле, Міжгір’я, 1953, 173);
На ньому легка строката сорочка (такі звуться ковбойками) (Кучер, Прощай.., 1957, 95).
2. Гостроверхий бриль із широкими полями, загнутими з боків, та ремінцем під підборіддям.
Словник української мови (СУМ-11)