ковзко

КО́ВЗКО, КО́ВЗЬКО, пред.

Про відчуття нестійкості на занадто гладкій, ковзкій поверхні.

Дерев'яні зруби взялися льодом, біля колодязів було ковзко (І. Кириленко);

Тротуари – з квадратових плит чорного каменю. По ньому ковзко ходити (Ю. Яновський);

Знамена зблякли і бунчук обвис. І людям слизько, і коняці ковзько (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. ковзко — ко́взко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. ковзко — Присл. до ковзкий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ковзко — КО́ВЗКО. Присл. до ковзки́й; // у знач. присудк. сл. Дерев’яні зруби взялися льодом, біля колодязів було ковзко (Кир., Вибр., 1960, 301).  Словник української мови в 11 томах
4. ковзко — Ковзко нар. Скользко.  Словник української мови Грінченка