ковзко

КО́ВЗКО. Присл. до ковзки́й;

// у знач. присудк. сл.

Дерев’яні зруби взялися льодом, біля колодязів було ковзко (Кир., Вибр., 1960, 301).

Значення в інших словниках

1. ковзко — ко́взко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. ковзко — Присл. до ковзкий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ковзко — КО́ВЗКО, КО́ВЗЬКО, пред. Про відчуття нестійкості на занадто гладкій, ковзкій поверхні. Дерев'яні зруби взялися льодом, біля колодязів було ковзко (І. Кириленко); Тротуари – з квадратових плит чорного каменю. По ньому ковзко ходити (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. ковзко — Ковзко нар. Скользко.  Словник української мови Грінченка