ковточок

КОВТО́ЧОК, чка, ч.

Зменш. до ковто́к¹.

Мартоха почала хилити горілку маленькими-маленькими ковточками (Леся Українка);

Настя маленькими ковточками пила воду (В. Собко);

Відпивши ковточок, вона довго ловила ротом повітря, поки не відщипнула шкуриночку хліба (В. Шкляр);

– Я зібрався випити один-однісінький ковточок за здоров'я короля, коли Фурро сказав, що мене кличуть (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма).

Значення в інших словниках

1. ковточок — ковто́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ковточок — -чка, ч. Зменш. до ковток I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ковточок — КОВТО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до ковто́к¹. Мартоха почала хилити горілку маленькими-маленькими ковточками (Л. Укр., III, 1952, 673); Настя маленькими ковточками пила воду (Собко, Нам спокій.., 1959, 94).  Словник української мови в 11 томах