ковточок

КОВТО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до ковто́к¹.

Мартоха почала хилити горілку маленькими-маленькими ковточками (Л. Укр., III, 1952, 673);

Настя маленькими ковточками пила воду (Собко, Нам спокій.., 1959, 94).

Значення в інших словниках

1. ковточок — ковто́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ковточок — -чка, ч. Зменш. до ковток I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ковточок — КОВТО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до ковто́к¹. Мартоха почала хилити горілку маленькими-маленькими ковточками (Леся Українка); Настя маленькими ковточками пила воду (В.  Словник української мови у 20 томах