козакування
КОЗАКУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. козакува́ти 1.
Багато, мабуть, нагадав їм [козакам] Тарас [Бульба] знайомого й кращого, що буває в людині, яку зробили мудрою роки горя, праці, козакування і всяких злигоднів (О. Довженко);
Дід охоче розповідав про своє козакування та про пригоди, що траплялися за його довгий вік (Ю. Мушкетик);
– Бачите, о-он козаки каміння в фортецю носять? Так от ставайте в ряд. З цього й почнеться ваше козакування (В. Чемерис);
Козакування як побутове явище ставало звичним для українського суспільства XVI ст. (з навч. літ.);
У 34–річного буковинця історія козакування не така давня. Але відео з вулиці Грушевського зробило його “зіркою” (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)