козарлюга
КОЗАРЛЮ́ГА, и, ч., розм.
Великий, міцний, дужий козак (у 1–5 знач.).
Кривоніс сидів біля свого куреня .. Був з нього козарлюга забісований (О. Стороженко);
Такого листа справді міг скласти якийсь завзятий козарлюга, хоч би й Іван Сірко (А. Кащенко);
Один козарлюга однак вихопив шаблю і кинувся було на Янкеля, та Бульба вчасно схопив його за руку (О. Довженко);
– Без охорони хіба залишать такого козарлюгу? (П. Кочура);
Шамкала [баба Химка] беззубим ротом: – Здоровий козарлюга виріс! Здрастуй, онучку! Не забув нас? (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)