козарлюга

КОЗАРЛЮ́ГА, и, ч. Збільш. до коза́к 1-5.

Кривоніс сидів біля свого куреня.. Був з нього козарлюга забісований (Стор., І, 1957, 399);

Один козарлюга однак вихопив шаблю і кинувся було на Янкеля, та Бульба вчасно схопив його за руку (Довж., І, 1958, 237);

— От і впізнай його. Який же козарлюга став! Заходь, заходь, синку! (Минко, Ясні зорі, 1951, 91);

— Без охорони хіба залишать такого козарлюгу? (Кочура, Зол. грамота, 1960, 41).

Значення в інших словниках

1. козарлюга — козарлю́га іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. козарлюга — див. високий; сильний; хлопець  Словник синонімів Вусика
3. козарлюга — -и, ч. Збільш. до козак 1-5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. козарлюга — КОЗАРЛЮ́ГА, и, ч., розм. Великий, міцний, дужий козак (у 1–5 знач.). Кривоніс сидів біля свого куреня .. Був з нього козарлюга забісований (О. Стороженко); Такого листа справді міг скласти якийсь завзятий козарлюга, хоч би й Іван Сірко (А.  Словник української мови у 20 томах
5. козарлюга — Козарлю́га, -ги, -зі; -лю́ги, -лю́г  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. козарлюга — Козарлюга, -ги м. ув. отъ козак.  Словник української мови Грінченка