козачий
КОЗА́ЧИЙ, а, е.
Те саме, що коза́цький.
Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Т. Шевченко);
Стояла собі у полі, коло гаю, одна козача пасіка (Марко Вовчок);
По шляхах рухались бронетанкові частини й маси кінноти козачого корпусу (О. Гончар);
Тоді ж од бурятів зазнав поразки отаман Алєксєєв, і це тільки роздратувало єнісейських воєвод, було послано каральний козачий загін під орудою Перфир'єва, котрий обклав “тамтешніх дикунів” ясаком (Є. Гуцало);
Козача вдача гучно одкликалася в старому серці (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)