козачий
КОЗА́ЧИЙ, а, е. Те саме, що коза́цький.
Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Шевч., І, 1963, 139);
Гей, шумить, цвіте й сьогодні Славна та пора, Як ішли козачі сотні З Дону до Дніпра (Гірник, Сонце… 1958, 15);
Стояла собі у полі, коло гаю, одна козача пасіка (Вовчок, І, 1955, 338);
Громада якось не подумала, щоб опікуна до нас настановити. А ми були козачі (Барв., Опов.., 1902, 173);
Козача вдача гучно одкликалася в старому серці (Мирний, І, 1949, 183).
Словник української мови (СУМ-11)