козлячий

КОЗЛЯ́ЧИЙ, а, е.

Прикм. до козе́л 1, 2; цапиний.

Отак він і зачастив у родину чинбаря, з часом привик до поганого духу та навчився чинити волові, кінські і козлячі шкури (М. Стельмах);

Сап'янці виготовляли з тонкої м'якої шкіри (переважно козлячої) (з наук.-попул. літ.);

Розшиті нею кожухи з тонкої козлячої шкіри були відомі на весь край (із журн.);

// Вигот., пошитий зі шкіри, хутра козла.

– Як на ті часи, я добре шив чоботи: і козлячі, і яловичі (К. Гриб);

Козлячий комір;

// Такий, як у козла.

Ріденька козляча борідка робила його схожим на старообрядця (Ю. Бедзик);

Монькін козлячим голосом противно заспівав (В. Нестайко);

Нема нічого нуднішого, як слухати читання учнів, їхні голоси тоді стають дерев'яні, здобувають козлячі інтонації, всі оті “ме-е-е!” та “е-е!” (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. козлячий — козля́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. козлячий — -а, -е. Прикм. до козел 1), 2); цапиний. || Пошитий із шкіри, хутра цапа. Козлячі чоботи. Козлячий комір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. козлячий — ЦАПИ́НИЙ, ЦА́П'ЯЧИЙ, КОЗЛЯ́ЧИЙ, КОЗЛИ́НИЙ, КОЗЛО́ВИЙ.  Словник синонімів української мови
4. козлячий — Козля́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. козлячий — КОЗЛЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до козе́л 1, 2; цапиний. Хіба ж їм я те м’ясиво або ж п’ю крівцю козлячу? (Сл. Гр.); Отак він і зачастив у родину чинбаря, з часом привик до поганого духу та навчився чинити волові, кінські і козлячі шкури (Стельмах, II, 1962...  Словник української мови в 11 томах
6. козлячий — Козля́чий, -а, -е Козлиный. Хиба ж їм я те м'ясиво, або ж п'ю крівцю козлячу. К. Псалт. 118.  Словник української мови Грінченка