кокошитися
КОКО́ШИТИСЯ, шуся, шишся, недок., розм.
Триматися зарозуміло, гордовито; бундючитися, чванитися, хизуватися.
– Таке воно.., що ціпа в руках не годно вдержати, та й ще воно кокошиться (В. Стефаник);
– А що ж вони можуть мені зробити? – кокошився старий (З. Тулуб);
Микола смішно кокошився (Олекса Ізарський);
– Ви занадто цікаві, панове! – Заспокойтеся, бароне, – примирливо сказав Філіп. – Не кокоштеся. Повірте, ми й у гадці не мали втручатися в ваші особисті справи (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)