колет
КОЛЕ́Т, а, ч., іст.
В арміях царської Росії та деяких західноєвропейських країн – короткий приталений без рукавів військовий мундир перев. із білого сукна.
Пролетіли ескадрони кінної гвардії в залізних кірасах, за ними – кавалергарди в білих колетах (П. Кочура);
У XVI ст. рейтарську роту зменшили до 120–200 коней, відкинули важке озброєння (замість рушниці прийшов короткий мушкет, на місце шаблі – простий палаш) і дали воякам колети – кафтани з лосячої шкіри (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)