колечко

КОЛЕ́ЧКО див. кіле́чко.

КО́ЛЕЧКО, а, с., розм.

1. Зменш.-пестл. до ко́ло 1, 2, 5–7.

Під написом – дивна печатка: підківка, до кінців якої домалювали по колечку (Любко Дереш).

2. у знач. присл. ко́лечком, ко́лечками.

Дівчата скубли пір'я на перини-лоскоти. Вони сиділи колечком навколо решета (М. Малиновська).

Значення в інших словниках

1. колечко — ко́лечко іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. колечко — див. коло  Словник синонімів Вусика
3. колечко — -а, с. Зменш. до коло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. колечко — 1. перстенець, див. кільце 2. це мале коло  Словник чужослів Павло Штепа
5. колечко — КО́ЛЕЧКО, а, с., розм. Те саме, що кільце́ 1, 2. Юра смокче патичок і немовби пускає дим колечками вгору (Смолич, II, 1958, 47).  Словник української мови в 11 томах
6. колечко — Колечко, -ка с. ум. отъ коло.  Словник української мови Грінченка