1. Словник української мови у 20 томах

колечко

КОЛЕ́ЧКО див. кіле́чко.

КО́ЛЕЧКО, а, с., розм.

1. Зменш.-пестл. до ко́ло 1, 2, 5–7.

Під написом – дивна печатка: підківка, до кінців якої домалювали по колечку (Любко Дереш).

2. у знач. присл. ко́лечком, ко́лечками.

Дівчата скубли пір'я на перини-лоскоти. Вони сиділи колечком навколо решета (М. Малиновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колечко — ко́лечко іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. колечко — див. коло Словник синонімів Вусика
  3. колечко — -а, с. Зменш. до коло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колечко — 1. перстенець, див. кільце 2. це мале коло Словник чужослів Павло Штепа
  5. колечко — КО́ЛЕЧКО, а, с., розм. Те саме, що кільце́ 1, 2. Юра смокче патичок і немовби пускає дим колечками вгору (Смолич, II, 1958, 47). Словник української мови в 11 томах
  6. колечко — Колечко, -ка с. ум. отъ коло. Словник української мови Грінченка