колешня
КОЛЕ́ШНЯ, і, ж., діал.
Повітка, хлів перев. під однією покрівлею з хатою.
Пішов до колешні, вишукав добру кривульку, обтесав і заправив істик (Н. Кобринська);
Петро .. пішов до колешні та вивів Галєну [кобилу], та запряг [запріг] до старого воза (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)