коловерть
КОЛО́ВЕРТЬ, і, ж., розм.
Те саме, що коло́ворот³.
Вони зросли на Тікичі і добре знали, де в цій річці яма чи коловерть (В. Шкляр);
На горбі – блискавки шабель, страшна коловерть кіннотників (Є. Кравченко);
Ось вона знову на гомінкій вечірній ковзанці в коловерті парубків і дівчат (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)