коловерть
КОЛО́ВЕРТЬ, і, ж., розм. Те саме, що коло́ворот¹.
На горбі — блискавки шабель, страшна коловерть кіннотників (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 76);
Ось вона знову на гомінкій вечірній ковзанці в коловерті парубків і дівчат (Стельмах, І, 1962, 160).
Словник української мови (СУМ-11)