колодязний
КОЛО́ДЯЗНИЙ, а, е.
Прикм. до коло́дязь.
Між білими хатами й зеленими вишниками високо вгору підіймались колодязні журавлі (І. Нечуй-Левицький);
При тьмяному світлі стіни ще тісніше обступали Раїсу, ще більше нагадували колодязну цямрину (М. Коцюбинський);
Щодня він чистив коня гострою шкребницею, напував його холодною колодязною водою, годував з рук (М. Чабанівський);
Збираються чабани, по черзi обв'язуються вiрьовками, стаючи схожими на затягнутих в лямки парашутистiв, i спускаються у вогку колодязну глибiнь, щоб вибирати звiдти рiзну нечисть, мул, залiзяччя... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)