колонада
КОЛОНА́ДА, и, ж.
Ряд колон (у 1 знач.), які підтримують загальне перекриття.
Найвищу точку горба, порослого кущами повзучої берези та карликовими сосонками, займала невелика кругла колонада з дахом (М. Трублаїні);
На мить з'явилася широка і простора міська площа з високою колонадою театру (В. Собко);
Довкола виникли тіні затоплених кораблів, пристроїв, машин, колонади велетенських храмів та палаців (О. Бердник);
* Образно. Гори темніють, повиті у білі серпанки, Вони так спокійно стоять, Бо їх стереже колонада сумних кипарисів, Поважних, високих (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)