колонок
КОЛОНО́К, нка́, ч.
Хижий звірок родини куницевих з цінним пухнастим хутром світло-рудого забарвлення й білим кінчиком морди та підборіддям.
Колонок харчується переважно гризунами, рідше – птахами і жабами (з наук.-попул. літ.);
Довжина тіла колонка близько 40 см, хвоста – близько 18 см (із журн.);
Іван Іванович полював на колонків, барсука [борсука], білку та іншу дрібну тайгову дичину (О. Довженко);
Де-не-де трапиться слідок – ніби хто потикав трьома пальцями, складеними пучкою, – ланцюжок на снігу – то нишпорив колонок (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)