колонок
КОЛОНО́К, нка́, ч. Хижий звірок родини куницевих з цінним пухнастим хутром.
Колонок — Mustela sibirica — звірок завбільшки з тхора, з рудим хутром (Посібник з зоогеогр., 1956, 100);
Іван Іванович полював на колонків, барсука, білку та іншу дрібну тайгову дичину (Довж., 1,1958,109);
// Хутро цього звірка.
Батько і син Попови здали у Благовєщенську районну контору споживчої кооперації 60 лисиць, 80 єнотів і 30 колонків (Веч. Київ, 19.ІІІ 1958, 1).
Словник української мови (СУМ-11)