колосок

КОЛОСО́К, ска́, ч.

Те саме, що ко́лос 1.

Жито було справді добре: колоски товсті, довгі, повні сухого зерна (Панас Мирний);

Мати полола, зігнувшись, потонувши в колосках пшениці (М. Івченко);

Вітрець віє запашними хвилями польових пахощів, шепотить у житі, грається колосками (Д. Бузько);

Дід Дунай задумано перебирає дрібні зернятка нахиленого, сивого, як і старий, колоска (М. Стельмах);

* У порівн. – Коли людині здається, що вона самотня, як останній колосок на скошеному полі, то навіть тоді вона помиляється (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. колосок — колосо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. колосок — -ска, ч. Те саме, що колос 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колосок — КО́ЛОС (суцвіття більшості злаків), КОЛОСО́К, КОЛОСИ́НА розм. Колос колосу киває, Колос колосу співає (М. Чернявський); Які здоровецькі колоски! І яка їх сила! Як їх густо та рясно! Колосок черкається об колосок.  Словник синонімів української мови
4. колосок — Колосо́к, колоска́, на -лоску́; -лоски́, -скі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. колосок — КОЛОСО́К, ска́, ч. Те саме, що ко́лос 1. Жито було справді добре: колоски товсті, довгі, повні сухого зерна (Мирний, І, 1949, 267); Дід Дунай задумано перебирає дрібні зернятка нахиленого, сивого, як і старий, колоска (Стельмах, І, 1962, 239); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
6. колосок — Колосо́к, -ска́ м. ум. отъ ко́лос. В того доля ходить полем, колоски збирає. Шевч. 2) Родъ орнаментики въ видѣ колоса. Шух. І. 303.  Словник української мови Грінченка