колосся
КОЛО́ССЯ, я, с.
Збірн. до ко́лос 1.
Колосся вже обсмалилось, передиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою... (М. Коцюбинський);
Прокіп жене додому свою череду, обвішений торбами з колоссям (У. Самчук);
За рікою колосся достигає – хилиться на лану, а над ним підіймається сонце (М. Стельмах);
Врожай достиг багатющий. Важенне колосся просто ламало стебло (Ю. Логвин);
* У порівн. Тільки ясні, як колосся ячменю, вуса свідчили, що це Роман (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)