колосся
КОЛО́ССЯ, я, с. Збірн. до ко́лос 1.
Колосся вже обсмалилось, передиміло, і сніпки лиш чаділи, облиті водою… (Коцюб., І, 1955, 121);
За рікою колосся достигає — хилиться на лану, а над ним підіймається сонце (Стельмах, І, 1962, 153);
*У порівн. Тільки ясні, як колосся ячменю, вуса свідчили, що це Роман (Довж., І, 1958, 385).
Словник української мови (СУМ-11)