колько

КО́ЛЬКО.

Присл. до кольки́й.

Холодні й жорстокі пальці [лікаря] спокійно й байдуже полізли по животу, якось колько надавили, постукали (М. Івченко);

// у знач. пред.

– Ой, як колько тут! ой, бур'ян б'є по ногах! ой, як колють колючки! – аж сичав Фесенко, підкидаючи ноги вгору (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. колько — ко́лько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. колько — Присл. до колький. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колько — КО́ЛЬКО. Присл. до кольки́й; // у знач. присудк. сл. На стерні колько (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. колько — Ко́лько нар. Колко. На стерні колько. Кіев. г. Чи й у вас, як у нас, на леваді колько? Грин. III. 648.  Словник української мови Грінченка