колій
КОЛІ́Й¹, я́, ч.
1. Той, хто коле, забиває худобу (перев. свиней, свійську птицю і т. ін.) на м'ясо; різник (у 1 знач.).
Колії різали й білували корови, барани та птицю на вечерю (І. Нечуй-Левицький);
Я там лементувала, наче порося під ножем у колія, – мабуть, на третій вулиці було чути! (А. Кримський);
– Ходім та показуйте, – розпорядився колій, щоб не гаяти часу, бо мав сьогодні ще в одного господаря кабанця колоти (А. Іщук).
2. Ніж, яким колють свиней.
Його здивувало .. те, що такий цінний струмент.., як от поперечна пилка, колій, відра .. та й байда, – так тут лежали і ніхто їх не забрав (І. Багряний);
Вхопивши однією рукою за ногу, валив [батько] і зразу ж вивертав догоричерева найбільшого кабана і .. миттю вбивав у його серце вузького, кров'ю вибіленого колія (М. Стельмах).
КОЛІ́Й², я́, ч., іст.
Учасник Коліївщини.
Ляхи постерегли, що тільки горстка одна .. коліїв такий розрух вчинила (М. Старицький);
Всім трьом січовикам пощастило вирватися з оточення коронного війська, що вело останній бій з рештками безстрашних коліїв (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)