колійка

КО́ЛІЙКА, и, ж.

Зменш. до ко́лія 1, 2.

Йшли поруч двома свіжопротертими колійками доріжки (С. Тудор);

Вона йшла по дощаному настилу, покладеному між рейок вузької колійки (А. Хорунжий);

Насип, де проходила колійка, зберігся до нашого часу (із журн.).

Значення в інших словниках

1. колійка — Ко́лійка: — залізниця; черга [21] — черга [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. колійка — ко́лійка іменник жіночого роду від: ко́лія  Орфографічний словник української мови
3. колійка — -и, ж. Зменш. до колія 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. колійка — КО́ЛІЙКА, и, ж. Зменш. до ко́лія 1, 2. Йшли поруч двома свіжо протертими колійками доріжки (Тудор, Вибр., 1949, 288); Вона йшла по дощаному настилу, покладеному між рейок вузької колійки (Хор., Місто.., 1962, 7).  Словник української мови в 11 томах
5. колійка — Колія, -лії ж. 1) Колея. Держи по колії. 2) Желѣзная дорога, рельсы. Так і преться машина по колії. Ромен. у. 3) Порядокъ, очередь. Тепер прийшла колія, так треба йти. ум. колійка. Ой пійду я, пійду дорогою широкою, ой гляну я, ой паду я в колійку глибокую. Мет. 65.  Словник української мови Грінченка