компілятор
КОМПІЛЯ́ТОР, а, ч.
1. Той, хто займається компіляцією; автор компіляції.
І от з'являється якийсь індивідуум і починає мене з якоїсь нагоди лаяти. Він називає мене інтриганом, компілятором, неуком, а я сиджу собі й посміхаюся (Б. Антоненко-Давидович);
Якби він не знав Томаса.., він би сприймав його книгу як спробу спритного компілятора (Н. Рибак);
Мінливі умови життя змушували компіляторів права відкидати норми місцевого значення, відходити від казуального характеру творів і наближатися до універсалізму правових норм (з наук. літ.).
2. Програма або технічний засіб, що виконує компіляцію.
Розроблено програмну систему, яка включає у себе компілятор із повного стандарту мови та засоби розв'язання задач планування, розміщення, генерації маршруту даних (із журн.);
Забезпечення кожного комп'ютера компіляторами для всіх мов програмування належної їхньої стандартизації уможливлює швидку взаємодію усіх програмних модулів комп'ютера (з навч. літ.);
Перші компілятори з'явилися на початку 50-х років. Відтоді теорія й техніка побудови компіляторів істотно розвинулися (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)