комунар
КОМУНА́Р, а, ч., іст.
1. Учасник Паризької комуни.
Ударом зрушив комунар Бетонно-світові підпори (В. Еллан-Блакитний);
Ішли паризькі комунари На смертні грані барикад (А. Малишко);
Нічого, що всі малі. Між комунарами були й такі... А Жанна д'Арк хіба набагато старша? (М. Олійник).
2. Член комуни (у 1, 2 знач.).
Комунари збились докупи й пильно вдивлялись уперед (Б. Антоненко-Давидович);
Комунари одягали звірячі машкари, вивертали вовною догори кожухи, прироблювали до голови чортячі роги (О. Бердник);
З жорстокими боями відступав степом до Дніпра загін Леоніда Бронникова, уже в ході боїв сформований з олешківських комунарів, матросів берегових застав та сільських ревкомівців (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)