комунар
КОМУНА́Р, а, ч.
1. Учасник Паризької комуни.
Ішли паризькі комунари На смертні грані барикад (Мал., За.. морем, 1950, 63).
2. поет. Борець за комуністичний лад; комуніст.
Ударом зрушив комунар Бетонно-світові підпори (Еллан, І, 1958, 78).
3. Член комуни (у 1, 2 знач.).
Наші комунари прийняли статут сільськогосподарської артілі (Колг. Укр., 8, 1957, 3);
Довелося комунарам замість мирної праці на комунівській землі взяти в руки зброю (Хлібороб Укр., 10, 1969, 2).
Словник української мови (СУМ-11)