комунікація
КОМУНІКА́ЦІЯ, ї, ж.
1. спец. Шляхи сполучення, лінії зв'язку і т. ін.
Одна її лекція завела мене в один із найглухіших закутків наших гір, до села, позбавленого всякої комунікації (І. Франко);
Пан Німанд, мій добрий друг, трошки запізнився через деяку недосконаленість сучасної комунікації. Він просить вибачення (В. Винниченко);
Залізниця – це не тільки засіб комунікації, а й одна з найкращих розваг (Б. Антоненко-Давидович);
Восени першого року війни його закинули як підривника на Полісся. І всю війну він провів тут, висаджуючи поїзди, знищуючи комунікації (Б. Харчук).
2. Те саме, що спілкува́ння.
Мовна система забезпечує комунікацію між користувачем і компонентами комп'ютерної системи (з наук. літ.);
Матеріали ранніх землеробів Сходу показують, що схематичні зображення існували в культурах із дописьмовими засобами комунікації (з наук. літ.);
У світлі теорії комунікації переклад вивчають і в плані мовлення, і в плані мови (з наук.-попул. літ.);
Механізм комунікативної організації речення зрозумілий в умовах реальної комунікації (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)