комірниця

КОМІ́РНИЦЯ, і, ж., розм.

Жін. до комі́рник.

В тій хвилині почувся був сварливий голос жіночий.., і незадовго по тім відмикнулися двері моєї кімнати та увійшла моя комірниця (О. Кобилянська);

Таки побачить вона в цьому році свою сім'ю, своїх дітей у новій, на дві половини хаті і поставить їм страву на стіл, як господиня, а не комірниця (М. Стельмах).

КОМІРНИ́ЦЯ, і, ж.

Жін. до комірни́к.

Через кілька хвилин комірниця підмела натрушене з міхів зерно – перший хліб визволеної землі (М. Циба).

Значення в інших словниках

1. комірниця — Комі́рниця, комірник: — людина, що живе в комірнім (в найманій хаті) [2;XIII]  Словник з творів Івана Франка
2. комірниця — комі́рниця іменник жіночого роду квартирантка розм. комірни́ця іменник жіночого роду, істота завідувачка комори, складу  Орфографічний словник української мови
3. комірниця — Комі́рниця, -ці; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. комірниця — КОМІ́РНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до комі́рник. Таки побачить вона в цьому році свою сім’ю, своїх дітей у новій, на дві половини хаті і поставить їм страву на стіл, як господиня, а не комірниця (Стельмах, І, 1962, 226). КОМІРНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до комірни́к.  Словник української мови в 11 томах
5. комірниця — Комірниця, -ці ж. Квартирантка. Вх. Зн. 27.  Словник української мови Грінченка