комірниця
КОМІ́РНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до комі́рник.
Таки побачить вона в цьому році свою сім’ю, своїх дітей у новій, на дві половини хаті і поставить їм страву на стіл, як господиня, а не комірниця (Стельмах, І, 1962, 226).
КОМІРНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до комірни́к.
Треба було ставити одну деталь, виявилося, що вона непридатна. Де взяти заміну? На складі. А комірниця вихідна (Роб. газ., 15.ІV 1966, 2).
Словник української мови (СУМ-11)